КНП "Доманівська багатопрофільна лікарня" ДСР

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Один із старіших медичних закладів Доманівського району-Мостівська лікарня, яка була відкрита у 1866 році, а в 1879 році вже мала 12 ліжок. Умови праці медичного персоналу були важкими. Лікарня обслуговувала дільницю, де на площі 11890 кв.м проживало 16 тис. чоловік. Хворих лікували один лікар і два фельдшера. Була висока смертність. З 1830 по 1873 рік села нашого краю перенесли 4 епідемії холери, які забрали життя багатьох людей.

Селище Доманівка на початку ХІХ століття входило в Головлівська волость Ананьївського повіту Херсонської губернії. Медична допомога місцевому населенню практично не надавалась, так як у всьому повіті було дві лікарні. Доманівка входила до лікарської дільниці, яка обслуговувала територію з населенням в 43 тис. чоловік. Найближчий фельдшерський пункт знаходився за 33 версти в с. Маринівці. Тільки на початку ХХ століття в Доманівці був відкритий медичний пункт, на утримання якого відпускалися мізерні кошти. В невеликій, погано опалювальній хаті розміщалися кабінет лікаря, аптека та прийманий покій. В 1913 році по статистиці один лікар обслуговував 20 тисяч чоловік, одне ліжко в лікарні приходилось на 1800 жителів.

В 1921 році Доманівка стала волостю і перейшла в підпорядкування Вознесенського повіту, жителі Доманівської волості стали отримувати додатково медичну допомогу повітової лікарні м. Вознесенська.

В 1922 році за рішенням Доманівського волосного комітету почали розширяти в Доманівці медичний пункт за рахунок жителів волості. Для жителів була встановлена місячна норма поставок будівельних матеріалів для будівництва лікарні. Так, жителям Доманівки щомісячно необхідно було поставити 8 возів цегли, с. Майорське 3 вози, х. Нового 3 вози. Вже в 1924 році і в Доманівці стала працювати лікарня на 10 ліжок, 1 аптека.

В 1926 році Доманівка стала районним центром і волосна лікарня стала районною.

В 1927 році було відкрито лікарню в селі Маринівка.

Війна завдала великих збитків медичній службі району. Зруйновані будівлі, розграбовані медичні приладдя, інструменти та інвентар. Одразу ж після звільнення району відновив свою діяльність відділ охорони здоров’я очолила його нині покійна Поліщук Євдокія Семенівна. Людина без медичної освіти, але чудовий організатор, вона працювала на цій посаді і до війни. Своїм першим наказом по відділу охорони здоров’я від 12 квітня 1944 року зобов’язала головного лікаря районної і дільничних лікарень, усіх медичних працівників фельдшерсько-акушерських пунктів, завідуючих хатами родилками на протязі двох днів взяти на облік весь інвентар, медикаменти, провести інвентаризацію всього майна, скласти дефектні акти на зруйновані будівлі і завдані збитки загарбниками.

Другим наказом від 14 квітня був призначений головним лікарем району Фельдштейн Наум Ісакович за освітою фельдшер, а також завідуючі ФАПами, фельдшерськими пунктами, медичними пунктами, хатами родилками.

В 1944 році стала функціонувати районна лікарня на 50 ліжок (відділення внутрішніх та інфекційних захворювань, хірургічне та пологове відділення), амбулаторія, районна санепідемстанція, дитяча консультація, аптека, малярійна станція, молочна кухня, венерологічний пункт, Мостівська лікарня, Маринівська дільнична лікарня на 20 ліжок, Акмечетська амбулаторія, 11 фельдшерсько-акушерських пунктів (в селах Богданівна, Царедарівка, Молдавка, Володимирівка, Маринбург (Мар’ївка), Акмечетка, О-Дар, Миколаївка, Зелений Яр, Фрунзе).

В 1945 році в районі вже було 6 лікарів, 1 фармацевт, зубних лікарів не було, середніх медпрацівників - 15. Із транспорту в районній лікарні була 1 автомашина, 5 коней і по одному коню в кожній дільничній лікарні. Водопостачання в районі колодязне, освітлення лампове, опалення пічне, відсутня каналізація. Не дивлячись на розруху, на недостатню кількість медпрацівників, медикаментів, почалася боротьба з епідеміями черевного та висипного тифу, скарлатини, дифтерії, малярії, коклюшу, дизентерії, трахоми. Райвідділ охорони здоров'я вимагає для покращення санітарно-гігієнічних умов населення, для боротьби з інфекційними захворюваннями відкрити в усіх селах лазні. Проводиться санітарно-просвітницька робота серед населення. В 1944 році прочитано 18 лекцій, в 1945 році 1523. Проводяться подвірні обходи для виявлення хворих та дезінфекції місць зараження інфекційними захворюваннями. В 1945 році із 91245 дворів в районі обстежено 1821 двір, було випущено 48 санітарних плакатів. За 1945 рік вже в стаціонарі лікарні лікувалося 679 хворих, прийнято лікарями хворих 12210 і середніми медпрацівниками 15900 чоловік, оглянуто школярів - 3634, за рік померло 16 чоловік.

В зв’язку з забороною абортів зросла народжуваність дітей. За 1945 рік народилося 67 дітей. А на кінець року стояло на обліку 522 дитини віком до 1 року, 104 вагітних жінки. Вже в 1946 році стояло на обліку 508 вагітних жінок, а за рік народилося 664 дитини.

В зв'язку з тим, що зросла народжуваність дітей, відкрили додатково 5 ліжок для породіль в районній лікарні і 10 ліжок в Маринівський дільничній лікарні. Для них окремо готувалася їжа і вони розміщувались в кращих палатах. Вже в 1947 році в Доманівці був відкритий пологовий будинок.

В 1946 році відкрито Богданівську амбулаторію і в зв’язку з тим, що в районі було багато хворих на туберкульоз, в селі Маринівка відкрили туберкульозну лікарню.

В 1946-47 році в районі почалася епідемія черевного та висипного тифу, за порушення санітарно-гігієнічних норм, медичних працівників віддавали під суд. В березні 1949 року в Доманівській лікарні був відкритий рентгенкабінет, фізкабінет з грязелікуванням, організовано пункт переливання крові, клінічно-діагностична лабораторія, в 1950-1951 роки дитяче та інфекційне відділення. В 1961 році було відкрито відділення швидкої медичної допомоги.

Після війни хірургічне відділення розташовувалося в приміщенні теперішнього інфекційного відділення, а згодом перейшло в нове, де зараз уже розташований терапевтичний корпус. Завдяки сумлінній праці і самовідданій допомозі співробітників Доманівської ЦРЛ в будівництві нового хірургічного корпусу, в 1973 році хірургія і поліклініка розташувалася в нових стінах світлого приміщення, де і знаходяться понині.

Від разу після війни, відділення внутрішніх та інфекційних захворювань та амбулаторія було розташовано у приміщенні довоєнної будови, яке пізніше було знесене.

Дитяче відділення було розташоване в приміщенні сучасного відділення швидкої медичної допомоги, потім на базі нині діючого терапевтичного відділення, а вже в 1983 році перейшли в теперішній корпус.

Дитяча консультація, приблизно до середини 50-х років розташовувалась у, нині жилому домі, що знаходиться на вулиці М.Тореза. Пологове відділення відразу після війни було розташоване в теперішньому інфекційному відділені до 1978 року. В свою чергу інфекційне відділення в нині знесеному приміщенню довоєнної будови.

Терапевтичне відділення довгий час було розташовано в приміщенні теперішньої стоматології. Вже в 1990р. ліжковий фонд Доманівської ЦРЛ налічував 360 ліжок, в районі працювало 62 лікар. 285 середніх медичних працівника, всього працюючих 598 чоловік.

Після закінчення медичного інституту, в Доманівський ЦРЛ починали свою професійну діяльність: Хотіна С.Г. -начальник Миколаївського УОЗ, Терент’єв С.М. обласний кардіолог, Волохов Є. П. головний лікар пологового будинку № 1 м. Миколаєва, Усіков О.В. завідуючий відділенням судинної хірургії Миколаївської лікарні №3, Хотін О.Я. завідуючий хірургічним відділенням Миколаївської портової лікарні, Смуглов Е.П. - доцент кафедри терапії Кримського ДМУ, Волинчик Е.П. -доцент кафедри госпітальної хірургії ММА ім. Сєченова, Дегтip А.Л. професор Одеського ДМУ, Ковальова Л.М. зав. відділенням патології немовлят обласної дитячої лікарні.

Помітний слід залишили в історії Доманівської ЦРЛ головний лікар Матюхін С.П. в подальшому головний лікар Жовтневої ЦРЛ, завідуючій хірургічним відділенням Поліщук В.А. - в подальшому начмед Запорізької обласної лікарні, головний лікар з 1988 р. по 1988 р. Шишкін В.М. начальник Миколаївського УОЗ з 1994 по 2005р., головнийлікар з 1988 по 2003 р. - Кривицький В.А.